тренінгове заняття

"ДЕРЖАВНИЙ ПРАПОР УКРАЇНИ

-СВЯТИНЯ НАШОГО НАРОДУ"

МЕТА: ознайомити учнів з історією виникнення і встановлення українського прапора, його значенням для українського народу, сформувати загальне уявлення про державні символи; виховувати любов до батьківщини, почуття патріотизму та любов до інших; вчити працювати в групах, висловлювати свої думки.

ОБЛАДНАННЯ: святково прибраний клас, на дошці написана тема уроку, прапор України, стенд із державними символами України, листки паперу, мікрофон, картки, маленькі прапорці, олівці, маркери.

ХІД ЗАНЯТТЯ.

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.

Привітання з новим начальним роком. Коротке висвітлення подій, що ознаменували період за який діти не бачились.

ВЧИТЕЛЬ: доброго ранку, діти! Сьогодні тема нашого заняття «Державний прапор України – святиня нашого народу».

Сьогодні ви дізнаєтесь коли вперше жовто-блакитне полотнище використалось, як символ українського народу, коли Верховна Рада України затвердила державний прапор України. Сьогодні ви працюватимите в групах, обговорюватимите важливі питання.

Перед початком заходу вчитель робить коротке освітнє повідомлення:

Кожна держава світу має свої символи

вони бувають народними (калина, хліб, рушник, барвінок та)

та державними ( в Україні це – жовто-блакитний прапор,гімн «Ще не вмерла Україна», та герб – тризуб.)

Вчитель подає інформацію про історію державного прапора України:

Жовто-блакитне полотнище, використане як прапор було ще за часів Ярослава Мудрого, тобто більше 1100 років тому;

Також його брали з собою у військові походи українські козаки;

Використовували його також і в період української революції 1917-1921 рр., Михайло Сергійович Грушевський – перший президент України, в 1919 році оголосив його національним прапором Української Народної Республіки;

Офіційно ж жовто-блакитне полотнище стало українським державним прапором 23 серпня 1993 року, коли рішення про це було прийнято і затверджено Верховною Радою України.

ВЧИТЕЛЬ: а зараз пропоную вам попрацювати. До кожного із вас підійде журналіст і поставить запитання, ваше завдання відповісти на поставлене ним запитання.

Вправа «Журналіст»

До кожного підходить учень-журналіст і ставить запитання.

ЗАПИТАННЯ:

Ø Як ви розумієте значення слова «символ»?

Ø Як ви розумієте значення слова «державний символ»?

Ø Чи обов`язково для громадянина України знати свою державну мову, традиції, символи?

Ø Ви пишаєтеся тим, що ви громадянин України?

Ø Назвіть народні символи України.

Ø Назвіть державні символи України.

Ø Чи вірите ви в те, Україна стане сильною процвітаючою державою?

ВПРАВА «ПРОДОВЖИ РЕЧЕННЯ»

Учні отримують картки з написом «СИМВОЛИ ПОТРІБНІ ДЕРЖАВІ ЩОБ …» , потім працюють над ними протягом трьох хвилин і виступають по черзі.

РОБОТА В ГРУПАХ.

ВЧИТЕЛЬ: оскільки наший клас ніби маленька держава пропоную вам розділитись на дві групи і спробувати створити прапор нашого класу. Учні працюють протягом 5 хвилин потім обирають собі спікера, який описує їхню роботу.

ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ ЗАНЯТТЯ.

Година пам'яті

"Відгук Голодомору 1932-1933рр."

МЕТА: виховувати в учнів особистісні риси громадянина України, патріотизм на основі історичних подій.

ОБЛАДНАННЯ:

1. плакат із зображенням України періоду голоду 1932-1933 рр.

2. Колоски із чорною стрічкою ,свічка.

3. Уривки з творів.

4. Фотографії із зображенням пам’ятника жертвам Голодомору, що встановлений у с. Бродецьке.

5. Пошукові роботи учнів на тему «Відгук Голодомору 1932-1933рр.»

Хід лінійки

ЧИТЕЦЬ 1.

У той рік заніміли зозулі,

Накувавши знедолений вік,

Наші ноги розпухлі узули

В кирзаки-різаки у той рік.

У той рік мати рідну дитину

Клала в яму копнувши під бік,

Без труни згорнувши в ряднину…

А на ранок помер чоловік,

У той рік і гілля і коріння –

Все трощив буревій навкруги…

І стоїть ще й тепер Україна,

Як скорботна німа край могил.

Ведучий1. Нашій незалежності виповнилося вже 19 років, але ми, як і раніше, в неоплатному боргу перед людьми, котрі стали жертвами сталінських репресій. Таких людей особливо багато в Україні, тому що режим завжди боявся національно-визвольного руху українського народу і завжди прагнув попередити назріваючу небезпеку превентивними репресіями. Чверть століття, впродовж яких Україна перебувала в епіцентрі політичних репресій тоталітарного режиму, виявилися найбільш жахливими роками у більш ніж тисячолітній історії українського народу. Покоління ХХІ століття мають чітко усвідомлювати масштаби втрат що поніс народ України адже саме йому доведеться робити висновки на майбутнє. І тому сьогодні ми маємо докласти всіх зусиль, щоб у майбутньому житті українського народу це ніколи не повторилося. Ми просто зобов’язані назавжди увічнити у своїй пам’яті тих, хто став безвинною жертвою голодомору. Тобто, як зазначено в одній із книг: „Навчати. Пам’ятати. Досліджувати.” Ми повинні донести до світу, що штучні голодомори радянської епохи були нашим українським Голокостом.

1 УЧЕНЬ. На вулиці лежить хлопчик років десяти. Повз нього йдуть люди: „ О, цей вже помер.” У відповідь ледве чути дитячий голос: „ Ні я ще не вмер.”

ЧИТЕЦЬ 2.

Я ще не вмер…

Ще промінь в оці грає.

В четвер мені пішов десятий рік.

Хіба в такому віці помирають!?

Ви тільки поверніть мене на бік.

До вишеньки.

В колиску ясночолу…

Я чую запах квітів. Я не вмер…

А небо стрімко падає додолу.

Тримайте хтось!

Хоча б за коси верб…

Куди ж ви, люди, людоньки,

Куди ж ви, люди, людоньки, куди?

2 УЧЕНЬ. Не сьогодні це сказано: „ час народжуватися і час помирати. Час руйнувати і час будувати. Час розкидати каміння, і час збирати. Час мовчати і час говорити. „

3 УЧЕНЬ. Літа 1933 від Різдва Христового був Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу, а ні моровиці. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду йшло в могилу – старих, молодих і дітей, і ще не народжених – у лонах матері.

4 УЧЕНЬ. Сонце сходило над вихололими за довгу зиму полями, сідало за обрій кольору крові і не впізнавало землю. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертному сні.

5 УЧЕНЬ. Танули на обширах України важкі сніги весни 1933 року являючи світові трупний сморід.

1 УЧЕНЬ. А чи була того року весна? Чи прилетіли до знайомих людських осель довірливі лелеки? Чи співали травневими ночами солов”ї? Ніхто того не пам’ятає сьогодні, пам’ятають інше.

2 УЧЕНЬ. На світі весна , а над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають , не граються. Ноги тонесенькі, складені калачиком, великий живіт між ними, голова велика, похилена лицем до землі а лиця майже немає , самі зуби зверху. Сидить дитина й гойдається всім тілом: назад – вперед, скільки сидить, стільки й гойдається. І безконечна одна пісня напівголосом: їсти, їсти, їсти… ні від кого не вимагаючи, ні від матері, а ні від батька, а так, у простір, у світ – їсти, їсти, їсти.

3 УЧЕНЬ. Світ мав би розколотися на двоє, сонце малоб перестати світити, земля перевернутися – від того , що це було на землі. Але світ не розколовся, сонце сходить, земля обертається, як їй належить. І ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями, ми, єдині спадкоємці всього, що було.

4 УЧЕНЬ. Тож пам’янімо хоч сьогодні, з непростим запізненням у кілька довгих десятиліть, великомучеників нашої трудної історії. Пам”янімо і знайдемо в собі силу пройти за ними дорогою їхнього хресного путі. Не їм це потрібно , а нам. Все, що вони моголи сказати світові вони вже сказали. Тепер наша черга.

5 УЧЕНЬ. Не сьогодні це сказано: „ Час говорити!”. Прийшов час говорити після десятиліть мовчання.

ДИСКУСІЯ

Ведучий 1. Розберемося у причинах голодомору.

Ведучий 2. Більшовики почали свою діяльність з Декрету про землю. Селяни повірили у вільне, заможне життя. Але скоро у селян почали забирати хліб. По селах нишпорили продзагони під охороною військових частин.

Ведучий 1. На „зелену” неділю 1920 року жителі Борисполя на Київщині підняли повстання проти радянської влади, проти хлібовикачки. Повстання було придушено, спалено 500 дворів, повстанці були розстріляні, а поранені – добиті. Але свої дії більшовики мотивували тим, що хліб був потрібний, щоб відбити напад закордонних частин.

Ведучий 2. Та ось війна скінчилася. Щоб утримати владу в руках, більшовики пішли на нові поступки, це була нова економічна політика (НЕП). Вони ніби відмовлялися від того, що вже завоювали. Відроджувалася приватна власність, кооперація, товарно-грошові відносини. Поволі почалася стабілізація економіки, але для відродження треба було десятки років, щоб селянин перепочив , звик до нових умов господарювання, зробив власний вибір. Адже селянські мали різний рівень розвитку.

Ведучий 1. Але більшовики вернулися до своєї старої політики. Їм потрібно було багато хліба. Вони приступили до індустріалізації – побудови великих заводів, електростанцій. А після ліквідації поміщицьких господарств основними виробниками хліба стали самостійні селянські господарства. Продуктивність в них була низька. Не кожна сім’я могла продати хліб. До того ж держава платила за хліб удвічі менше ніж на ринку.

Ведучий 2. Більшовики знову почали відбирати хліб у людей за допомогою військового способу. Хлібозаготівлі супроводжувалися репресіями, вбивствами, фізичними та моральними знущаннями.

Ведучий 1. Почали утворювати колективні сільські господарства – колгоспи. Сільська влада погрозами і тортурами домагатися від селян їх вступу до колгоспу. Все це призвело до страшного голоду на Україні.

1 УЧЕНЬ. Які наслідки голоду? Скільки людей загинуло? Чи це встановлено?

2 УЧЕНЬ. Голод поклав у сиру землю від 3,5 до 9 млн. Чоловік. Третина померлих – діти, які не дали нащадків.

3 УЧЕНЬ. Наслідки голодомору – це і великі духовні втрати, які цифрами не зміряти.

Ведучий 1 На завершення хочу сказати, що відродження України можливе тільки тоді, коли народ поверне свою історичну пам’ять.

Ведучий 2. З давніх-давен люди очищувалися вогнем. Запалювали свічку і мовчки клялися, що пам’ятають, що не забудуть. І тягар гріха з душі спадав.

Ведучий 1. Коли наша розповідь дійшла до вашого серця, то перед цією свічкою скажіть слова, які згуртують, - пам’ять та віра.

ЧИТЕЦЬ 3.

Ти скажеш – не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно вимели до тла?

Як навіть марево виймали із печі

І забирали прямо із горшків,

Окрайці виривали з рук малечі,

Із торбинок нужденних стариків?

Ти скажеш не було голодомору?

Чого ж тоді, як був і урожай,

Усе суціль викачували з двору.

Я бачив сам у ту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шліхах,

І досі ще стоять у мене в очах…

А кажеш – не було голодомору?

Кiлькiсть переглядiв: 368

Коментарi